Цитата:
Сообщение от Дед Мазай
Пирожки пирожками, но народ все же доказал - он не быдло...
|
Та не вже?! Ото Музика не бидло? Чи чи може кияни, що скакали на Майдані під чужі дудки? Не знають власної культури, не знають власної історіі. Пирожки з сиром світ застлали! То про таких Тарас писав:
"А на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!"
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
…
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у Бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
…
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Мовчить же - не гнівить бога! Майдануті - "славних прадідів великих правнуки погані!", зрадили Україну, продали за картопельку з МакДональдсу, як продавали їх праотці Киселі та Мазепи. Все що вміють - добре кланятись. При советак кланялись, теплі міста добували, уся верхівка як один карьеру собі при Советах зробили. А зараз новому хозяйнові кланяються. А збанкрутіє і новий, гадають, що ще собі знайдуть, та поклоняться, а й ще чоботи поцілують. Їм не звикати. А кияни, що кияни? Може прав Кобзар, коли казав що в Київі якщо не пополячений пан, то підпанок, як не ксенз, то державник, що до шляхти пнеться, а українця жодного на город не знайдеться... От і скачуть, щоб німцю сподобаться